Галатасарай Стамбул - Карпати Львів. Плей-офф Ліги Європи, 19 серпня 2010

Минулий єврозвіт закінчувався словами : „До зустрічі в Стамбулі!” і ось зелені леви повернулися з чергового євровиїзду без поразки і з хорошими шансами вийти в груповий турнір Ліги Європи і відчути нарешті смак тої Європи, а то жереб кидає львівян весь час кудись за Чорне море. Варто відмітити таку річ, що як верталися із Зестафоні в багатьох людей була чуйка чомусь на Бешикташ, але випав Галатасарай і дуже хотілося побачити це їхнє пекло. Не таке воно страшне як всім здається!

І так, зелені леви on tour in Istanbul!. На виїзд „завжди вірні” полетіли власним чартером в день гри. Зібралися в аеропорту за 1,5 години до реєстрації на літак і започаткували нову традицію випити елітного алкоголю на „барабані” (точка така у Львові на вокзалі) за поразку суперника, але вже не на вокзалі, як то прийнято за часів олд-скулу, а вже на уравень вище - тепер таке місце є і в львівському аеропорту, надіюсь традиція буде продовжуватися поки не придумають інший транспорт. І так, як завжди вдала реєстрація, посадка на борт повітряного корабля, взліт і через 2 години українці в Стамбулі. Там гостей вже зустріли місцеві лягаві і на басах повезли під славнозвісний «Алі Самі Єн», щоб всі придбали тікети.

По приїзду вигрузившись і з зарядами, так шоб місцеві зрозуміли що в цей день до них приїхало пекло з Бандерштату, львівяни попрямували до стадіо. Тут придбано тікети і невеличкими групами всі розійшлись бомбити Стамбул стікерами і вивчати місцеву культуру. В цей час якраз в турків Рамазан : спиртне не п’ють, сексом не займаються, голими ходити не можна (я в плані „британії”) провал повний.

До матчу залишається приблизно 6 годин, які проходять в стилі „напитки, танцы, шутки.” За дві години до матчу зелені леви збираються в пабі біля стадіону і займають всю літню терасу і очікують хоч якоїсь реакції з боку Ultraslan. Заряди, шум, гам, но прохожі тільки скоса всі дивляться. І тут появляється карланчик років 14 з другом і весь час крутяться біля українців і паплюжать Галатасарай (кажуть шо переживають за Бешікташ). Особливої уваги на них ніхто майже не звертає, але як виявилось потім даремно. Десь за півгодини до матчу „завжди вірні” вирушають на «Алі Самі Єн» підтримати улюблену команду.

На торсі із зарядами вийшли з пабу і по дорозі прямують до кінцевої точки, при цьому поливаючи пивом машини, які трапляються на зустрічному русі. Частина мобу пішла одною вуличкою, а інша частина навколо стадіону (чоловік 20) і тут починається околофутбол по-турецьки. Непонятний тіп починає шось балакати на своїй незрозумілій мові і махати руками до нашого парня, довго не думаючи турок получає по щам і відходячи назад пробує дістати ніж. В той час його братва через дорогу починає „град” з бутилок і всякого роду невідомих предметів – вот і понеслась. Із зарядом хто ми? – Леви? Зелено-білі зайняли стратегічне місце під стіною і починається двостороння перестрілка дерміцом. Місцеві лягаві пробують зупинити двіжуху, но без результату! І тут з іншої сторони вулиці з провулку виходить моб 50-60 чоловік і з зарядом біжать на нас (малий скаут вже з ними і одітий в футболку Галатасарая). Турки напевно розраховували, що леви побіжать, але коли українці побігли на них навіть троха розгубилися.

Відбувається сутичка, яка триває секунд 20 після чого втручається місцевий беркут. Турки дають назад при тому дальше кидаються всяким хламом зі всіх сторін. В хід йшли бутилки, камні, монети навіть дорожні конуси. Із зарядом „Бандерштат” починається мінімальний двіж з їхніми лягавими, в цей час турки пробую прорватися, но все безрезультатно. Гостей ведуть на стадіо через чорний хід і дальше весь час відбувається двостороння перестрілка дерміцом аж до входу.

Після такого заряду адреналіну гості попали на сектор і з перших хвилин почали гнати команду вперед. Гостьовий сектор здаходиться між двома їхніми секторами і оточений повністю парканом і тройним слоєм пластмаси по боках. Заряджати старалися коли вони троха затихали і ловили момент на „Вперед, Карпати, ми з тобою!”. В зелено-білих також було два провокатор весь матч, які жорстко провокував турків зі всіх сторін і облазили всі сітки на секторі.

Перший тайм на полі відкритий футбол і тут зелено-білі забивають ГОЛ! Не знаю чому чи то Аллах, чи шо? но тут тупо провал - два фаєра не загорається, а третій десь губиться. Через декілька секунд після голу свист і перша атака з „гамном” з двох боків на гостьовий сектор. Но долітають тільки монети і куски скла. Жара, українці фанатіють ще жоще і під гімн запалюють 2 фаєра, після чого зелено-білі забивають 2-й ГОЛ!!! ... починається нон-стоп, турки троха притихли і так до перерви.

2-й тайм видався більш напруженішим із за того, що „зелені леви” віддали ініціативу і турки почали давити. Ставку зробили на коротких, але гучних зарядах. Доречі весь перший тайм турки заряджали практично один заряд (не уравень!!!), а що саме цікаво - ні на один гол свій не запалили піро – провал і де їхнє пекло??? Весь матч показували гостям, що пришию тут і не виїдете з їхнього міста, но по закінченні гри не атакували. Гра закінчується 2-2, футболісти дякують „завжди вірним” і приблизно годину на стадіо гості співають весь свій репертуар, після чого під конвоєм завозять фанів Карпат в аеропорт ... Вот такий він Стамбул ...

До зустрічі тепер в Бандерштаті і скажу вперед „Європа чекай нас!”

Автор звіту: Брілок

P.S.: доречі в першому таймі турки чомусь перемахнулись в себе на секторі.