19
березня
Навіть незважаючи на робочий день і не найкращі результати, львівські фани не залишили свою команду без підтримки у Харкові. А частина вболівальників ще і встигла напередодні відвідати і зустріч між Динамо та Дніпром на НСК Олімпійський.
Почався виїзд зовсім непогано. Влаштувався в плацкартному вагоні, сусід по плацкарту – роботяга Петро, який їхав з Калуша аж в Ханти-Мансійськ, на заробітки. Потрохи розбалакались, мій сусід дістав домашні відбивні та котлети,я добув з наплічника пару пляшок пива. Раніше Петро працював на Калуському пивзаводі і розповів мені одну цікаву історію: якось до них на завод прокрався пиячок з банячком, щоб зачерпнути собі пива з величезного чану. Бідолаха перехилився через край, не втримався і шубовснувся прямо в пиво. Вдарився головою об дно, набрав в легені вуглекислоти, яка утворилась під час бродіння, і потонув.. Буває і таке.. Якщо б можна було обирати, то мені думається, що це ще і не найгірший варіант)
В Харкові стояв чудовий літній ранок. Тому замість проїхати одну зупинку на метро до вулиці Єлізарова, де мене чекав товариш, я вирішив трохи прогулятись містом, яке невдовзі прийматиме Євро. Поряд з вокзалом вказівників - ні англійською, ні українською. Спілкуватися з місцевим населенням теж особливого бажання не виникає. Тому просто увімкнув GPS на телефоні і пішов за картою.
Мій товариш по справах мав об’їхати декілька точок в місті. Нарешті справи було влагоджено і ми вирушили на метро в центр, а тоді до стадіону. Тут все гарно і блискуче. І стадіон справді гарний, нічим не поступається Олімпійському.
Після матчу зустрілися з одним харків’янином і попрямували в ірландський паб – до потягу було ще чотири години. Хоч там в цілому адекватна публіка,але раді нам були не всі. Ми спокійно реагуємо на косі погляди деяких персонажів і поставлений на всю гучність вдесяте поспіль гімн Металіста. Просто п’ємо собі вже по третьому пиві. І тут один розумака додумався підійти і взяти з нашого столу карпатівську "розу".
Класична пабна бійка. Така, як по телевізору, хіба що без розбитих об голови бокалів. Ніхто не здіймав галасу, ніхто нікого не виганяв з пабу, не викликав міліцію. Паби, мабуть, для того і є, головне не переходити межу. Претензії були лише в одного з наших суперників: "Нє ну пацани, как мнє с такім #?@лом, завтра в прокуратуру іті?"
Зате хлопці за сусіднім столиком, враз чудово пригадали українську мову, стали перепрошувати за своїх одномістян і запрошувати приєднатись до них, щоб познайомитись з їхніми дівчатами. Коли ми вже вийшли, поспішаючи потяг, один з них ще вибіг за нами щоб обмінятися розами.
Отакі пригоди нас чекали в Харкові. Що і казати, такі виїзди не скоро забуваються.
Коментарі відсутні