ФК Севілья - Карпати Львів. Груповий раунд Ліги Європи, 4 тур, 4 листопада 2010

Нарешті епопея з отриманням віз для львівських фанатів щасливо завершилась! Минулої ночі проїхавшись в Польщу і назад для отримання необхідних штампів, вже зранку в львівському аеропорту зібрався досить-таки прийнятний фанатський десант.

4 години в небі - і ми в Севільї. Пальми, сонце, спека +25 - як на листопад, те що треба. Після приїзду в місто віразу пішли шукати свій готель. Звичайний хостел з мінімальним набором зручностей, зате всього за 16 євро і в самому центрі. Скинувши речі відразу пішли на першу прогулянку, місцеві зацікавлено оглядались на хлопців у футболках і шортах, +20 ввечері - це для них майже зима, всі на довгий рукав, дехто з шарфами і в шапках.

Часто підходили місцеві, котрі вболівають за Бетіс (іншу,зелено-білу команду Севільї) ламаною англійською, або по-іспанськи бажали нам успіху і перемоги в завтрашньому матчі. Ми припаркувалися на травичці на березі мальовничої ріки Гвадалквівір, де розпочали дегустацію севільського пива Крузкампо.

Далі вирішили піти поглянути на визначні місця Севільї. Щойно дійшли до центру як зустріли нашу діаспору, бабусь і жіночок з України, які працюють тут по 10 років і збираються щовечора на тому самому місці щоб тримати хоч якийсь зв'язок з Батьківщиною. Звичайно приїзд львівської команди був для них великою подією, всі питали як там в Україні та обіцяли прийти підтримати Карпати на стадіоні. Тоді нас відвели в український магазин в Севільї, де можна було купити навіть Львівське пиво і взагалі багато чого українського книги, газети.. Ми купили собі вина на вечерю і пішли назад до готелю. Отримавши новий заряд позитивного настрою вирушили на нічну прогулянку, блукаючи і ходячи колами за дві години ледве знову відшукали свій готель і відразу вирубилися.

День матчу почався "на уравнє". Вивісили всі банера з вікон готелю, заряджали, співали, а на завершення - цвях програми вже традиційне шоу з вогнегасником. Перелякана власниця, поліція, вулиця засипана білим порошком - все це вдалось якось зам'яти. Далі весь день екскурсій по місту і матч. Під стадіоном, куди декому з львівських ультрас вдалося добратся тільки в міцних обіймах білої мами, сталося кілька стиків з севільськими шафками. Наші банери, на які вони розраховували, їм отримати так і не вдалося. Далі матч, на секторі біля сотні наших, стандартні постійні провокації з місцевими і поразка 4-0.

Після матчу ще одна спроба акції шавок, яка знову провалилась. Слід відзначити благородство львіського фаната, який зіпсував один з вогнегасників в готелі, за що його нестерпно мучило сумління, і з цією метою він підрізав ще два вогенегасники зі стадіону, один залишивши в номері замість зіпсованого, а другий ще чекає своєї миті слави десь в Мадриді чи Амстердамі.

Вранці аеропорт і назад на Батьківщину, результатом всі були звісно розчаровані, але як сказав нам в аеропорту Міша Кополовець "више хуя не пригнеш, пацани, ви це панімайте". Претензій до команди не може бути ніяких, вони нам подарували казкову європейську осінь, якої не було вже 13 років.

Так що ВСІМ Дортмунд, патсани.

Автор звіту: Енді