Карпати Львів - Борусія Дортмунд. Груповий раунд Ліги Європи, 1 тур, 16 вересня 2010

Трохи важко писати звіт, коли вже втихли емоції. А їх того вечора було в надлишку, при чому на будь-який смак.

Карпатиманія, яка охопила не лише Львів і Галичину цієї осені, але й добрий шмат футбольної України, яскраво проявилася вже в перший день продажу квитків, які розібрали моментально, при чому черги були як при совітському дефіциті за продуктами.

Емоції, які переповнювали кожного задовго до матчу, можна було трохи виплеснути ще до початку гри, на фанатському марші. Получилось, треба сказати, дуже непогано. Трохи пофестивалили, і гостей міста розважили, і перед телевізійниками засвітилися, врешті решт і самі "взбодрілісь". Як потім жартували - "нормальна репетиція перед хуЄВРО".

Тож поки кузьмота тисячами глушила горілку в парку навколо стадіону, ультрас колоною підходили зі сторони вулиці Стуса. Заряди в підтримку команди почали звучати ще під час передматчевої розминки. На вихід команд сектори трохи пошкварчали стробоскопами, і понеслось. Супорт звичайно не фонтан, але при поламаних колонках і неймовірній кількості лівих людей на секторі і то добре. Трохи рятувалися перекличками і хлопками по всьому стадіону. Це мабуть було чутно по трансляції, тому що все інше глушилося стадіоном. Ну і рахунок по першому тайму не додавав драйву (востаннє Карпати вдома програвали Шахтарю ще навесні). Благо наші моцарі забили гол "в роздівалку", на секторі знов загорілись стоби, і появилось відчуття того, що то ше зовсім не кінець того "копанє".

В другому таймі наші звЙОзди ніби з ланца сі зірвали. Стало веселіше і на трибунах. Після третього голу, перекличку "СУ-ГС" можна було почути мало не на Сихові, а мурахи по спині бігали здорові як таргани. 16 сектор набув свого звичного вигляду: хто як міг - почав вилазити на сітку поверх банерної лінії. Ейфорія була просто неймовірна. Вигуки накшталт "Господи, я живу в казці!", "Боже, дякую тобі за це життя" і т д, і т п.

І тут ті чорти з бундеса в жовтих футболках забили якийсь дуже тупий гол. Най мене грім застрілЕ! Спочатку не повірили, але потім зібрались і зарядили той самий рятівний заряд "ДО КІНЦЯ!".

І шо би ви думали? Наші хлопаки кинулися в атаку. І я вірю, і всі ми то знаємо, шо вони б знову вийшли вперед, але тут хтиві німці підступно забивають гол... ще тупіший, ніж попередній!!! Сто гарпунів китові в сраку, най би вам тоті автобуси в Польщі поломилися! Біля Освенціма! І най би вас там покалічили польські кібіци! (одним словом, ну дуже тупий гол був).

На тім сі скінчило то копанє, і суддя засвистав в свистало... Німці тішилися як дурний цвєчку, а наші хлопці хоч і без перемоги, але з гордо піднятою головою пішли до трибун. На лише до 16 сектора, а таки дійсно до трибун, тому що стадіон влаштував команді ОВАЦІЮ!!! Кілька хвилин нарід аплодував гравцям стоячи! І хай мені грець, але це дуже підсолодило гіркоту поразки як для гравців, так і для самих вболівальників. Ми програли одну битву, але війна ще попереду. І в тій війні ми будемо РАЗОМ І ДО КІНЦЯ!

Автор звіту: Galician